Саме зустріч лежить в основі усіх наших молитов, є їхньою метою та змістом. Адже неможливо когось похвалити, комусь подякувати, когось перепросити чи щось у нього попросити, якщо зустріч не відбулася. А якщо зустріч є важливою, то ми до неї ще й ретельно готуємося…
Великою благодаттю і Божим дарунком є можливість щоденно брати участь у Божественній Літургії, приймати Святе Причастя. Люди в багатьох куточках планети її позбавлені. Але навіть якщо ми щоденно відвідуємо Божественну Літургію і єднаємося під час неї з Воскреслим Христом у Євхаристії, багато втрачаємо, якщо повз нашу увагу проходять молитовні тексти богослужінь добового кола.
Вони є не тільки молитвою Церкви за різні потреби, а й готують нас до вершини літургійного дня ― Божественної Літургії. Розпочинається літургійний день увечері попереднього, зі служби Вечірні. Вона немовби переносить нас на початок, коли «сотворив Бог небо й землю» (Бут 1,1). І «у мудрості все створив» (Пс 104(103),24), як каже нам псалом, що задає тон Вечірні.
Хто регулярно і з увагою відвідує це богослужіння, помічає, що священик розпочинає його перед зачиненими Царськими Дверима. Це нагадує нам, що не лише усе, створене Богом, «було дуже добре» (Бут 1,31), а й що «через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть» (Рм 5,12). Цього чоловіка, тобто Адама, вигнаного з раю, і символізує постава священика перед зачиненими Царськими Дверима.
Становище, «успадковане» від нього, природно вириває з грудей Адамових нащадків волання словами 140 псалма: «Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене. Вислухай мене, Господи. Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до тебе. Вислухай мене, Господи». Ними розпочинається важлива частина Вечірні, у якій стихи псалмів 140, 141, 129 і 116 переплітатимуться зі стихирами, які кожного дня є різними, а волання про допомогу поєднуються із прославою Творця.
Божа відповідь на це волання не забариться. Нею є прихід у світ темряви «Світла тихого святої слави, безсмертного Отця небесного» – Ісуса Христа, як співаємо у наступному гімні Вечірні – її кульмінації.
За Вечірнею у добовому колі ідуть Повечір’я (буває Мале або Велике) та Північна (буває Щоденна, Суботня і Недільна). На жаль, в парафіяльній практиці, а й навіть у багатьох монастирях, вони є незаслужено забуті. Тішить однак, що сьогодні завдяки розвитку технологій вірні мають можливість через мобільний додаток «ДивенСвіт» пізнавати глибину цих молитов.
Тих, хто по-особливому у своїх молитвах звертається про заступництво до Матінки Божої, не залишить байдужим Канон Пресвятій Богородиці, який щодня змінюється у Повечір’ї. У ньому маємо нагоду роздумувати перед сном про заслуги Пречистої Діви Марії, її роль у нашому спасінні, дякувати їй, прославляти і просити про захист, очищення від гріхів, перемогу над пристрастями, зцілення від недуг, добру смерть, які вона вимолюватиме для нас у свого Сина і нашого Бога.
Північна нам нагадуватиме про Другий прихід Ісуса Христа, потребу постійної готовності до нього, чування, на якій Сам Господь наголошує в Євангеліях (Мт 24,42; Мр 13,37). Зокрема у псалмі 118 Щоденної Північної роздумуємо про Божий Закон, вихваляємо його цінність, просимо в Бога розуміння, сили й витривалості для його сповнення. Тільки так зможемо «з добірною олією зустрінути Христа, який дасть нам божественну світлицю своєї слави» (див. тропар Північної Щоденної). І Повечір’я, і Щоденна Північна протягом значної частини літургійного року містять в собі також молитви за померлих, якими ми можемо послужити тим душам, час заслуг для яких уже минув.
Світанок нового дня зустрічаємо молитвою Утрені. Причому світанок не лише фізичний, а й духовний. Перші шість псалмів на початку Утрені продовжують головну тему Північної і відображають «чування вірних в очікуванні переможного приходу світла Христового» (Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», § 544).
Промовляючи їх, усвідомлюємо своє теперішнє невідрадне становище, що «багато моїх ворогів, багато їх повстало проти мене» (Пс 3,2), що «мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу» (Пс 38(37),5), що «Тебе душа моя прагне, Тебе бажає моє тіло в землі, сухій, спраглій і безводній» (Пс 63(62),2), що «душа бо моя наситилася горем, і життя моє наблизилося до Шеолу» (Пс 88(87),4), що «мою душу гонить ворог, життя моє у землю топче, він оселює мене в пітьмі, як давно померлих» (Пс 143(142),3).
Але, як це часто буває у псалмах, одразу за лементом пригнобленого іде надія, що «я ліг собі, й заснув, і пробудився, – бо Господь мене зберігає» (Пс 3,6), що «Ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже» (Пс 38(37),16), що «ті ж, які чигають на мою душу, зійдуть у безодні підземні» (Пс 63(62),10), що «милість же Господня від віку й до віку над тими, що Його бояться» (Пс 103(102),17), що Бог «навчить мене творити Його волю» (пор. Пс 143(142),10). Після Шестипсалм’я, помолившись Велику єктенію за різні прохання Божого люду, знову підживлюємо в серці надію, згадуючи, що «Бог – Господь, і явився нам; благословен, хто йде в ім’я Господнє».
Далі йде значна частина змінних піснеспівів і дає можливість нашим серцям битися в унісон із серцем Церкви, переживаючи різні періоди й події Літургійного року. Вони – кожного дня різні і рятують нас від одноманітності у молитовному житті, прагнення якого, на думку владики Венедикта (Алексійчука), «є марним і шкідливим». Годі перерахувати усі сторони нашого духовного життя та події нашої історії спасіння, яких не торкалися б тропарі, сідальні, степенні, канони, кондаки, світильні Утрені.
Підсумуємо хіба що разом з о. Юрій Федорівим, який у своїй книжці «Пояснення церковних богослужінь і святих тайн» каже, що в Утрені «ми дякуємо Богові за те, що зберіг нас впродовж минулої ночі і дозволив дожити до надходячого дня», «згадуємо прихід Спасителя на світ, як Відкупителя», «почитаємо священні події, святих Божих угодників, прославляємо Бога, Богоматір за Їх невимовну любов до людського роду».
Нарешті Часи – Перший, Третій, Шостий і Дев’ятий. Кожен з них відображає певний важливий період доби. Світанок нового дня услід за Утренею – Перший Час, Зіслання Святого Духа на апостолів – Третій, страждання Христа на хресті – Шостий і Його смерть – Дев’ятий. Вони мають на меті, за словами авторів статті «Часи: тривати в молитві» Релігійно-інформаційної служби України, «принаймні на короткий період ввести людину в актуалізацію Пасхального Таїнства спасіння, Божий час кайрос, пригадуючи, що молитва є способом життя кожного християнина».
Способом постійного єднання з Воскреслим Христом.
Василь КАЛИТА для ДивенСвіту
